1. Найдорожчий клік серед київських тематик. За запити «лазерне різання металу», «гнуття металу», «порізка листового металу» одночасно конкурують десятки виробництв — від приватних майстерень до великих заводів із власними відділами маркетингу. На старті робіт середня ціна кліку в акаунті сягала ⟪72,68⟫ грн. Кожен нецільовий перехід коштував як половина обіду, а таких переходів у широкій семантиці — більшість.
2. Бюджет, який не можна масштабувати. Клієнт свідомо працює з невеликим фіксованим бюджетом на місяць. Стандартна стратегія «долити бюджет і забрати більше показів» тут недоступна в принципі. Виграти аукціон обсягом неможливо — треба вигравати точністю націлювання.
3. Фізична прив’язка до майданчика. Виробництво розташоване на лівому березі Києва. Замовнику з Борщагівки чи Святошина возити лист металу через увесь центр економічно невигідно — він знайде цех ближче. Тобто частина трафіку, ідеального за пошуковим запитом, усе одно не конвертує в замовлення.
4. Семантика, забита сторонніми намірами. Запит «лазерне різання металу» вводять чотири різні типи людей: замовники послуги, ті, хто шукає верстат для купівлі, студенти й пошукачі роботи, і майстри-самостійники. Для Google це один і той самий запит. Для клієнта — три з чотирьох груп означають злитий бюджет.

1. Знизити середню ціну кліку в акаунті, не втративши позиції за ключовими комерційними запитами.
2. Утримувати стабільну кількість заявок щомісяця — без сезонних провалів і без вигорання бюджету в перші дні місяця.
3. Втримати витрати в межах фіксованого місячного бюджету.
4. Приводити заявки, які реально доїжджають до цеху, а не просто цікавляться послугою.
5. Зробити звітність прозорою — щоб клієнт бачив, скільки заявок дає кожна вкладена тисяча.

1. Порахували, скільки бюджету йде в нікуди. Вивантажили звіт за пошуковими запитами за весь попередній період і розібрали вручну. Виявили характерний для металообробки сміттєвий трафік: «верстат для лазерного різання ціна», «лазерний станок б/у», «оператор ЧПУ вакансії», «як різати метал болгаркою», «курси лазерного різання».

2. Розділили запити за наміром, а не за назвою послуги. Гарячі («ціна», «замовити», «під ключ», «за кресленням») пішли в одні кампанії, теплі («яка товщина металу», «які матеріали ріже лазер») — в інші, зі своїми ставками. Третя група — «своїми руками», «купити верстат», «робота» — цілком у мінус-слова.

3. Свідомо звузили покази. Головне рішення кейсу, і воно контрінтуїтивне: ми зробили так, щоб реклама показувалась рідше. Обмежили географію лівим берегом — реальним радіусом, у межах якого замовник готовий везти лист металу. Прибрали широку відповідність там, де вона тягнула не ті запити. Вимкнули покази поза робочим графіком цеху, бо заявка, яку нема кому прорахувати, — це просто списаний клік.

4. Переписали оголошення під етап шляху клієнта. Для «холодної» групи — приклади робіт, перелік матеріалів і товщин, безкоштовний прорахунок за кресленням. Для «гарячої» — ціна за метр різу, терміни, робота з металу замовника, повний цикл на одному майданчику: різання, гнуття, фарбування.

5. Прив’язали виробництво до геотаргетингу. Цех на лівому березі — і в оголошеннях це проговорюється прямо. У B2B-металообробці, де деталь треба фізично привезти й забрати, близькість виробництва впливає на рішення не менше за ціну.

6. Розвели разові замовлення й серійні партії. Одна деталь за кресленням і партія на кілька сотень позицій — різний чек, різний цикл узгодження, різна комунікація. Раніше вони жили в одній кампанії й конкурували за один бюджет.

7. Не чіпали те, що працює. Кампанії, які стабільно давали заявки в межах цільової вартості, залишили як є. Оптимізація велася точково, за даними, а не «перезбиранням з нуля» — при обмеженому бюджеті кожен перезапуск коштує двох тижнів навчання алгоритму.